ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ стрільць-снайпер 3 єгерського відділення 2 єгерського взводу 1 стрілецької роти 1 єгерського батальйону військової частини А4948

Гребінківська селищна територіальна громада знову огорнута гіркою тінню суму… Ми отримали страшну звістку про нашого земляка — Максимa Миколайовича НАРИШКІНА , який довгий час вважався безвісти зниклим.

Максим народився 23 лютого 1975 року у селищі Гребінки. Він пройшов шлях від Дослідницької школи до Таращанського технікуму, де здобув фах техніка-електрика. Син люблячої мами Галини, рідна душа брата Олександра і батько донечки Анастасії — він жив для своєї родини і своєї землі.

Воїн, що стрімко йшов крізь грозу війни, був стрільцем-снайпером 3 єгерського відділення 2 єгерського взводу 1 стрілецької роти 1 єгерського батальйону військової частини А4948. Майже рік він залишався у тіні невідомості, мов тінь поміж життям і вічністю, якого ми тримали в думках — очікуючи, сподіваючись, вірячи.

Та ось поступила зламна звістка — Максим загинув 2 вересня 2024 року під час бойового завдання поблизу Українська Донецької області. Ця правда приносить біль гірший за мовчання — печаль втрати майбутнього, обірваної долі, незакінченої історії…

Сьогодні ми не прощаємося з ним, бо чекаємо на ту мить, коли нарешті зможемо провести його в останню дорогу. Але вже зараз Гребінківська громада відчуває розпач і біль, що затьмарюють ясне небо нашого життя.

Максим — частина нас, наш біль і наша надія. Його мужність та відданість Україні не затьмаряться часом, їх розганятимуть своїм світлом усі дні нашої пам’яті.

Нехай ця звістка стане закликом до єдності й сили для всіх нас. А ми поки що чекаємо — на світло, на спокій, на справедливість для нашого героя.

Гребінківська селищна територіальна громада у скорботі. Ми пам’ятаємо. Ми віримо. І не залишимо свого сина забутим у небутті.

Гребінківська селищна територіальна громада знову огорнута гіркою тінню суму… Ми отримали страшну звістку про нашого земляка — Максимa Миколайовича НАРИШКІНА , який довгий час вважався безвісти зниклим.

Максим народився 23 лютого 1975 року у селищі Гребінки. Він пройшов шлях від Дослідницької школи до Таращанського технікуму, де здобув фах техніка-електрика. Син люблячої мами Галини, рідна душа брата Олександра і батько донечки Анастасії — він жив для своєї родини і своєї землі.

Воїн, що стрімко йшов крізь грозу війни, був стрільцем-снайпером 3 єгерського відділення 2 єгерського взводу 1 стрілецької роти 1 єгерського батальйону військової частини А4948. Майже рік він залишався у тіні невідомості, мов тінь поміж життям і вічністю, якого ми тримали в думках — очікуючи, сподіваючись, вірячи.

Та ось поступила зламна звістка — Максим загинув 2 вересня 2024 року під час бойового завдання поблизу Українська Донецької області. Ця правда приносить біль гірший за мовчання — печаль втрати майбутнього, обірваної долі, незакінченої історії…

Сьогодні ми не прощаємося з ним, бо чекаємо на ту мить, коли нарешті зможемо провести його в останню дорогу. Але вже зараз Гребінківська громада відчуває розпач і біль, що затьмарюють ясне небо нашого життя.

Максим — частина нас, наш біль і наша надія. Його мужність та відданість Україні не затьмаряться часом, їх розганятимуть своїм світлом усі дні нашої пам’яті.

Нехай ця звістка стане закликом до єдності й сили для всіх нас. А ми поки що чекаємо — на світло, на спокій, на справедливість для нашого героя.

Гребінківська селищна територіальна громада у скорботі. Ми пам’ятаємо. Ми віримо. І не залишимо свого сина забутим у небутті.