ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ СОЛДАТ, ОПЕРАТОР БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ ВІДДІЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ КОМАНДИРА БАТАРЕЇ МІНОМЕТНОЇ БАТАРЕЇ ДЕСАНТНО-ШТУРМОВОГО БАТАЛЬЙОНУ В/Ч А7788
Гребінківська громада в глибокій скорботі.
Чорний біль війни знову торкнувся нашого краю – ми прощаємося з нашим земляком, захисником України, солдатом Владиславом Олександровичем ШАТКЕВИЧЕМ, оператором безпілотних літальних апаратів відділення управління командира батареї мінометної батареї десантно-штурмового батальйону в/ч А7788, який загинув 14 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Діброва Сумської області, будучи вірним Військовій присязі та до кінця залишаючись на боці правди й України.
Владислав народився і виріс у селищі Гребінки. Його дитинство, як і в багатьох наших дітей, пройшло на вулицях рідного селища – серед шкільного подвір’я, знайомих дворів, футбольних полів та тихих вулиць, де завжди звучав дитячий сміх. Він навчався в місцевій середній школі, нині – ОЗО «Гребінківська гімназія». Мешканці Гребінок згадують таких хлопців, як Владислав, як спокійних, працелюбних: без зайвих слів, але завжди готових допомогти, підтримати, підставити плече.
З ранніх літ Владислав вирізнявся людяністю та добрим серцем. Друзі пам’ятають його щирим, простим у спілкуванні, вірним товаришем, на якого можна було покластися і в будні, і в складну хвилину. Він не любив гучних слів, але завжди вмів бути поруч – по-дорослому відповідальним, по-людськи теплим. Для багатьох він був тим, до кого зверталися за порадою чи підтримкою, бо знав, як вислухати і не засудити.
Після закінчення школи Владислав рано став на трудовий шлях. Працював в охороні, пробував себе на різних роботах – не боявся фізичної праці, шукав можливостей утримувати себе, допомагати родині, бути корисним. Останнім місцем його роботи було КП «Гребінківська ЖКГ», де він працював робітником з благоустрою. Колеги згадують його як працьовитого, неконфліктного, сумлінного працівника, який завжди робив свою справу тихо і якісно, без зайвого галасу й нарікань.
Коли прийшла велика війна, Владислав, як і тисячі кращих синів України, став на захист Батьківщини. Він опанував складну і відповідальну спеціальність оператора безпілотних літальних апаратів у складі відділення управління командира мінометної батареї десантно-штурмового батальйону. Його робота була непомітною для стороннього ока, але надзвичайно важливою для збереження життя побратимів і для успішного виконання бойових завдань. Владислав воював мужньо, гідно, по-солдатськи чесно. До останнього подиху залишався вірним Присязі, захищаючи кожного з нас, наше право на життя! Владислав загинув смертю Героя. Це був його останній бій, останній крок на фронтовій стежині, яка назавжди з’єднала його ім’я з боротьбою за вільну Україну. Його життя обірвалося надто рано, але його подвиг вже вписаний у новітню історію нашої держави та нашої громади.
Найбільший біль і найглибша рана – в серцях його рідних.
У Владислава залишилися мама Інна, батько Олександр, дві сестри – Варвара і Марина та цивільна дружина Альона. Вони втратили сина, брата і чоловіка, а ми всі – доброго, щирого, працьовитого земляка, який не шукав легких шляхів, а чесно йшов своєю дорогою. Сьогодні вся Гребінківська громада схиляє голови в жалобі разом з родиною, розділяючи їх невимовний біль і втрату.
Пам’ять про Владислава Шаткевича житиме в серцях односельців, побратимів, друзів, учителів, усіх, хто його знав. Вона житиме в шкільних коридорах, де він колись біг до класу, в тихих вулицях нашого селища, де він виріс, у кожному синьо-жовтому прапорі, що майорить над нашою землею. Він віддав найдорожче – власне життя – за те, щоб ми мали майбутнє, щоб жили наші діти, щоб стояла Україна.
Схиляємо голови в скорботі.
Вічна пам’ять Герою.
Честь і слава захиснику України Владиславу Шаткевичу.
