ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ШМАТОВ СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ НАВІДНИК 1 МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ 1 МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ 6 МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ 2 МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ В/Ч А4576

ЩЕ ОДНА ВТРАТА… ЩЕ ОДИН БІЛЬ НА СЕРЦІ ГРОМАДИ

До нашої домівки прийшла ще одна важка звістка, яка ранить серце і стискає душу невимовним болем…

Ми втратили ще одного свого сина, ще одного мужнього захисника України —

старшого солдата ШМАТОВА Сергія Олексійовича.

Сергій Олексійович народився 20 серпня 1976 року в селищі Гребінки. Тут минули його дитинство і юність. Він навчався у Гребінківській загальноосвітній школі, яка нині є опорним закладом освіти “Гребінківська гімназія”.

Життя Сергія було простим і чесним — таким, як у багатьох наших земляків. Працював пожежником, рятував людей, стояв на сторожі людського життя. Згодом, як і тисячі українців, поїхав працювати за кордон, щоб забезпечити родину, будувати майбутнє для своїх дітей.

Та коли на українську землю прийшла велика війна, він не залишився осторонь.

Із початком повномасштабного вторгнення Сергій без вагань повернувся додому і став до лав Збройних Сил України. Бо не міг інакше. Бо Батьківщина була важливішою за власний спокій.

Служив навідником 1 механізованого відділення механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А4576.

27 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання, пов’язаного із захистом України, внаслідок мінометного обстрілу в районі населеного пункту Новоіванівка Курської області рф, життя воїна обірвалося…

Та для рідних і громади цей біль почався ще з 2024 року, Сергій вважався безвісти зниклим.

П’ятнадцять довгих місяців родина жила надією.

Чекали…

Молилися…

Вірили, що він повернеться, що відчиняться двері і він знову буде поруч.

Але війна безжальна…

І замість довгоочікуваної зустрічі — чорна звістка, яка розбиває серце.

У Сергія залишилися дружина, донька, син, мама, сестра і брата. Для яких він назавжди буде найкращим чоловіком, батьком, сином, братом.

Невимовний біль для.

Разом із родиною сумує вся громада.

Ми схиляємо голови перед подвигом нашого земляка, який віддав життя за Україну, за нашу свободу, за право жити на своїй землі.

Світла пам’ять Герою.