ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ СОЛДАТ, ВОДІЙ 1 МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ 9 МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ 3 МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ А4723
Гребінківська селищна територіальна громада з невимовним болем у серці повідомляє про страшну втрату — Руслана Вікторовича Лютого, справжнього сина рідної землі, який до останнього подиху стояв на захисті нашої свободи та миру.
Народжений 27 грудня 1981 року у тихому селищі Гребінки, Руслан прожив життя, сповнене непростої праці, відданості та безмежної відваги. Від юних років він прямував дорогою знань і майстерності — отримавши диплом молодшого спеціаліста з монтажу та експлуатації холодильно-компресорних і кріогенних установок, а згодом і диплом спеціаліста з холодильних машин і установок. Але його життєвий шлях не обмежувався технікою — він творив життя на заводах Київщини і ставав опорою для багатьох.
Руслан ніколи не забував про свій обов’язок, 1 березня 2023 року він обрав шлях захисника — став механіком, водієм і бойовим побратимом у 1-му механізованому відділенні, 2-му механізованому взводі, 9-й механізованій роті 3-го механізованого батальйону військової частини А4723. Вогняними дорогами Лиману, Борової в Харківській області та Куп’янська пройшов він із мужністю, що не піддається ні страху, ні сумніву.
25 липня 2025 року біля села Русин Яр Краматорського району Донецької області відбулося найтрагічніше — удар FPV-дрона забрав його життя, яке було покликане дарувати захист у найтемніші години. Відвага Руслана Лютого — це свічка, що горить у безмежній темряві, мов нагадування про ціну, яку платить свобода.
Залишилися в пам’яті — його любляча дружина Світлана, син Ростислав, батьки Віктор і Наталія та брат Вадим. Їх біль — наш біль. Їх надія — наша вічна пам’ять. Його ім’я житиме у серцях громади, у легендах, які передаватимуться з покоління в покоління.
Гребінківська громада сумує і шанує Героя, який не скорився темряві, а світлом своєї душі освітлював дорогу до миру.
Про день і час поховання, а також маршрут прощання буде повідомлено додатково.
Вічна пам’ять Руслану Вікторовичу Лютому. Герої не вмирають — вони живуть в нашій пам’яті і вічній любові.
