ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ КОМАНДИР 1 СТРІЛЕЦЬКОГО ВІДДІЛЕННЯ 1 СТРІЛЕЦЬКОГО ВЗВОДУ 3 СТРІЛЕЦЬКОЇ РОТИ 1 СТРІЛЕЦЬКОГО БАТАЛЬЙОНУ В/Ч 3036 ЦЕНТРАЛЬНОГО ОПЕРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОГО ОБ'ЄДНАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ
Гребінківська селищна територіальна громада втратила ще одного свого Захисника. Чорна хмара зі сліз і болі не дає можливості підняти очі 
Війна забрала життя молодшого сержанта ТАРАСЕНКА Максима Віталійовича.
Максим народився 26 травня 2000 року в селищі Гребінки. Тут минуло його дитинство, тут він пішов до школи, тут формувався як людина — порядна, чуйна, відповідальна. Таким його пам’ятали сусіди, вчителі й однокласники: хоробрим, десь палким у словах, але надійним у вчинках.
Після закінчення школи Максим здобував фах у Білоцерківському професійно-технічному училищі, звикаючи до праці й відповідальності. Він будував життя, мав плани, мріяв, виховував дітей. Але коли на українську землю прийшла війна, не зміг залишитися осторонь.
Максим став на захист України зі зброєю в руках. Воював у лавах Десантно-штурмових військ, у підрозділі «Кракен», згодом — у Національній гвардії України. Служив молодшим сержантом, командиром 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини 3036 Центрального оперативно-територіального об’єднання НГУ. Він був серед тих, хто не ховався за спинами, хто ніс відповідальність за інших і йшов першим.
18 грудня 2025 року виконуючи бойове завдання зі стримування збройної агресії російської федерації в районі населеного пункту Криворіжжя Покровського району Донецької області, Максим загинув унаслідок удару ворожого БПЛА типу «FPV» по транспортному засобу під час переміщення особового складу. Він загинув у строю. Поруч із побратимами. Так, як жив — не відступивши.
У Максима залишилися мама, сестра і двоє маленьких дітей. Діти, які зростатимуть із болем утрати і гордістю за свого батька. Для родини він назавжди залишиться люблячим сином, братом і татом. Для громади — своїм Героєм.
Це не просто ще одне ім’я.
Це зламане життя.
Це порожнеча, яку неможливо заповнити.
Світла пам’ять Максиму Тарасенку — мужньому Захиснику України, сину Гребінківської землі.
Його ім’я залишиться в серцях усіх, хто мав честь його знати.
Вічна пам'ять ГЕРОЮ, щирі співчуття родині 
