ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ СОЛДАТ СТРІЛЕЦЬ-САНІТАР 1 МЕХАНІЗОВАНОГО ВІДДІЛЕННЯ МЕХАНІЗОВАНОГО ВЗВОДУ МЕХАНІЗОВАНОЇ РОТИ МЕХАНІЗОВАНОГО БАТАЛЬЙОНУ В/Ч А4718

ГРИГОРЕНКО ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ Фото без опису

04.06.2001 - 20.12.2024

Не такою ціною має писатися історія громади. Не такими рядками — про біль, очікування і тишу, в якій кожне ім’я звучить особливо гостро. Сьогодні ця тиша має ім’я — Григоренко Володимир Васильович. Для побратимів — «Марк». Для рідних — цілий світ.

Він народився 4 червня 2001 року в селі Саливонки — там, де все починається з простих речей: родини, школи, знайомих вулиць. Закінчив місцеву школу, після 9 класу у 2016 році вступив до Таращанського технічного та економіко-правового фахового коледжу, обравши спеціальність «Агроінженерія». У 2021 році завершив навчання — із планами на життя, яке тільки відкривалося перед ним.

У грудні 2021 року був призваний на строкову службу. 18 квітня 2023 року підписав контракт із Збройними Силами України. Того ж року вступив на заочну форму навчання до Національного університету біоресурсів і природокористування України, продовжуючи здобувати освіту за спеціальністю «Агроінженерія». Він не відкладав життя на потім — він будував його тут і зараз, попри війну.

Служив у військовій частині А3783 на посаді водія-електрика. З листопада 2024 року — у складі 22-ї бригади, військова частина А4718. Стрілець-санітар 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону.

18 грудня 2024 року він вирушив на бойове завдання.

20 грудня — зник безвісти під час його виконання поблизу населеного пункту Кругленьке Суджанського району Курської області.

І відтоді — очікування, яке не має меж і не піддається словам.

Володимир встиг створити сім’ю. 08 листопада 2023 року одружився з Анастасією. А 2 серпня 2024 року у них народився син — Марк. Маленький хлопчик, у чиєму імені — пам’ять, любов і надія.

Його чекають. Дружина - Анастасія. Син - Марк. Мати — Світлана Володимирівна. Сестра Наталія, племінниця Діана. Батька вже немає…

У цій історії — не лише факти. У ній — життя, яке не мало зупинятися. Мрії, які він продовжував будувати навіть у найтемніші часи.

Громада живе з цим болем разом із родиною.

І в кожному дні — надія, що він повернеться.

Вічна пам'ять ГЕРОЮ, щирі співчуття родині.