Треті роковини загибелі ГЕРОЯ
07 квітня 2023 року під час відсічі і стримування збройної агресії російської федерації загинув наш земляк Андрій Юрійович Нілов. Йому було лише 26 років… Сьогодні минає третій рік з цієї трагічної дати.
Головний сержант 2-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону в/ч А×××× молодший сержант Андрій Нілов, виконуючи бойове завдання біля н.п. Хромове Донецької області, трагічно загинув. Шлях воїна під Бахмутом – це символ надлюдської стійкості, самопожертви та героїзму українських захисників, які у 2022-2023 рр. тримали оборону в умовах постійних штурмів. Бійці 67 ОМБ контролювали трасу з Часового Яру через Хромове на Бахмут – останньою асфальтованою "дорогою життя" до обложеного російськими окупантами міста. Під час відбиття атаки противника ворог наніс вогневе артилерійське ураження, внаслідок чого Андрій отримав поранення, несумісне з життям.
Коли гине захисник – це не тільки біль родини, це втрата для всієї країни. Україна втратила Героя. Ось як написав мамі побратим Андрія: «Завдяки таким хлопцям, як ваш син, існує нація, і ми ще досі стоїмо». «Такі люди, як Андрій, роблять Україну непереможною, бо для них "Україна понад усе!" – не просто гасло, а життєва позиція. Величезна втрата, що він пішов із життя так рано. Для нас і для усієї країни він – Герой, який віддав своє життя за нашу свободу і майбутнє», – кажуть земляки, друзі і одногрупники.
Чи знаєте, якою людиною був наш земляк Андрій Нілов?
Андрійко зростав лагідною і доброю дитиною. Захоплювали психологічні ігри, які розвивають логіку та мислення, багато читав. Як і всі діти селища, чиї батьки працювали в НДІ, він відвідував роботу мами, спілкувався зі співробітниками, вивчав особливості професій інженера, програміста та агронома. Тому вже в 15 років знав, ким хоче стати.
По закінченню Дослідницької загальноосвітньої школи в 2012 році, Андрій вступив на інженерно-технічне відділення Таращанського технічного та економіко-правового фахового коледжу, де однокурсники, друзі і викладачі відзначали його вміння товаришувати. Його комунікабельність викликала симпатію. Це був цілеспрямований, дисциплінований, відповідальний юнак. Цінував викладачів, багато спілкувався з ними, щоб наживитися їх мудрістю, практичним досвідом. По закінченню в 2016 році продовжив навчання в Національному університеті біоресурсів і природокористування України (спеціальність «Агроінженерія»). Проходив практику і працював там, де мав змогу навчитися новому, зсередини зрозуміти суть майбутньої професії, тонкощі бізнесу. Захоплювався книгами з філософської класики, відвідував лекції та семінари з психології. В 2019 р. продовжив навчання в магістратурі, по закінченню якої працював на посадах інженера-механіка, техніка-програміста, менеджера.
Був щирим, відкрито виявляв свої вимоги, був прямолінійним та не терпів несправедливості. Йому було притаманне почуття власної гідності.
Такі юнаки, як Андрій – справжні енерджайзери, які не бояться викликів долі. Його оптимізм і пристрасний темперамент створювали велике почуття відповідальності. Це вроджені лідери.
Юнак був наполегливий у досягненні своїх цілей. Завжди думав на кілька кроків вперед. Ще студентом розпланувавши майбутнє своє життя, поступово йшов до здійснення наміченого.
Андрій мав гарне внутрішнє чуття, був чудовим психологом, тонко відчував стан людини, інтуїтивно розумів, коли його обманюють. Той, хто зрадив його довіру, назавжди втрачав дружбу.
Однією із чеснот була любов до людей, доброта, співчуття до оточуючих. Тому до нього зверталися з проханням про допомогу. Був відданий своїм рідним і друзям. Вони завжди були під його захистом і опікою.
Проте юнакові було важливим зберігати свою свободу та відчуття, що він належить лише собі. Не любив спонтанних рішень.
Мав аналітичний розум і логіку. Глибокий аналіз ситуацій дозволяв йому приймати виважені рішення. Задовго до російського вторгнення, слухаючи російське керівництво і пропагандистів, він відмітив, що можлива війна і треба вчитися воювати. Тому планував вступити до Французького іноземного легіону. Щоб пройти жорсткий відбір (фізичні та психологічні тести, перевірку стану здоров'я), займався фізичною підготовкою, кікбоксінгом та студіював словник французької мови. Добре знав англійську мову, що допомагало в роботі та спілкуванні з іноземцями.
Андрій був одним із тих, хто не вагався, коли Україна потребувала захисту. Без військової професії і досвіду, в перші дні російського вторгнення він намагався вступити до лав ЗСУ. Неодноразово звертався до ТЦК та СП у мм. Київ та Біла Церква, де йому відмовляли. Прагнув вступити до добровольчого батальйону «Азов» – набір через півроку. Написав до ДУК ПС і після наполегливих спроб був призваний на службу Хмельницьким РТЦК та СП добровольцем. Першого квітня 2022 року він залишив рідну домівку назавжди... Після військової підготовки, з 01.06.2022 року почав воювати у складі 67-ї бригади, в підрозділі «Вовки Да Вінчі» під командуванням Дмитра Коцюбайла (Да Вінчі), чим дуже пишався: його молодий командир – Герой України, має бойовий досвід.
Андрій мав чудове почуття гумору. Любив життя, природу. Перебуваючи на ротації на Заході України, зачудовувався мальовничими видами цього краю: містом Львів, Шацькими озерами, величчю гір Карпат. «Цю красу варто оберігати від руйнування і знищення», – писав він.
Інтелектуальне та духовне спілкування було головним у стосунках із ним. Він прагнув людей, які знайшли своє самовираження. Цю рису (вчитися у досвідчених) він переніс і до війська, тому серед побратимів виділяв тих, хто мав досвід бойових дій, хто міг бути наставником військової справи, життєвої мудрості. Військове братерство, для нього, було сильнішим за дружбу, це міцний зв'язок між братами по зброї, взаємовиручка і взаємодопомога в екстремальних умовах.
Аналітичний розум, мужність, стійкість та воля до перемоги допомагали йому досягати успіху в будь-якій справі. Але найбільших результатів він досяг у діяльності на благо людства – він добровільно пішов на війну і віддав за свободу України найцінніше – своє життя.
Воїни-добровольці стали живим щитом, щоб дати країні оговтатися від російської агресії, налагодити підготовку військових і постачання озброєння для оборони та захисту населення. Такими синами і доньками Україна має пишатися, бо вони стали частиною української історії.
Щирі співчуття мамі загиблого Героя. Немає таких слів, які могли б зменшити біль від втрати єдиного сина. Його жертва заради незалежності і свободи України ніколи не буде забута.
Вічна та світла пам'ять воїну-захиснику 67-ї бригади («Вовки Да Вінчі») молодшому сержанту Нілову Андрію.
